До побачення, журнал)

Журнали тепер не в моді))

В моді "Opa Gangaм Stylе"...
Сьогодні на уроці сталося щось НАДЗВИЧАЙНЕ))
Я почну казку, з Вашого дозволу.
Пролунав дзвоник. Почався урок. Надія Олексіївна привіталася з дітьми та попередила, що урок української в їх класі сьогодні вестиме вона.  Далі вона запитала хто відсутній, занесла дані у журнал та рапортичку. Після цього діти, за допомогою запитань, пригадали те, що вивчали на минулих уроках. Далі було оголошено тему та мету уроку. Діти взяли у руки кольорові ручки та почали писати. Написали число, тему...Почали писати теорію. Поки вони писали, в одного хлопчика постійно грав телефон... На зауваження він не реагував. За деякий час його сусід забрав цей телефон та передав вчителеві. Вона поклала його на журнал (стіл був маленький. Крім журналу на столі стояв горщик з квітами, лежав вчительський ноутбук, стопа зошитів...). Урок продовжувався. Вчитель казала, діти писали. Але не всі. У Гетманченко Дмитра руки "свербіли". Йому кортіло повернути назад свою іграшку... Хвилина на обдумування плану як повернути телефон і...о, евріка, можна проста протягти руку на вчительський стіл та забрати... Але все прошло не так, як було заплановано... Вчительська рука перехопила руку учня і...телефон НЕ попав до Дмитрикових рук...
Він потрапив до рук вчителя...знову...А потім до директора...Разом із журналом та щоденником...
Якби далі не було фото, навряд чи ви б повірили у цю казку...

 Ну як Вам це, подобається?